Історія справи

Постанова ВГСУ від 20.05.2014 року у справі №7/86-1298
Постанова ВГСУ від 19.05.2015 року у справі №7/86-1298
Ухвала КГС ВП від 15.07.2019 року у справі №7/86-1298

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2015 року Справа № 7/86-1298

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,розглянув касаційну скаргу ТОВ "АСКО"на постановувід 10.02.2015 р. Львівського апеляційного господарського суду, якою здійснено перегляд ухвали господарського суду Тернопільської області від 18.12.2014 р. прийнятої за наслідками розгляду заяви ТОВ "АСКО" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення судуу справі№7/86-1298 господарського суду Тернопільської областіза позовомТОВ "АСКО"до1. ПАТ "Автотехсервіс" 2. Виконавчого комітету Тернопільської міської радиза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ТОВ "Міське бюро технічної інвентаризації"провизнання права власності на будівлю АЗСза участю представників:

позивача: адвокат Петрова Л.Ю., дог. від 20.11.2013 №20/11/13-1;

відповідача 1: Авдєєнко В.В., дов. від 25.08.2010 №233;

відповідача 2: не з'явився;

третьої особи: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 18.12.2014 (суддя І. Шумський), залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 (судді М. Хабіб, В. Гриців, Я. Юрченко) ТОВ "АСКО" відмовлено у задоволені заяви про перегляд рішення господарського суду Тернопільської області від 09.04.2012 за нововиявленими обставинами.

При відмові у задоволенні заяви суди виходили з того, що наведені в заяві обставини не є нововиявленими в розумінні ст.112 ГПК України. Вони не спростовують висновків суду, покладених в основу рішення, та не можуть бути підставою для зміни рішення. Підставою прийняття судового рішення від 09.04.2012 у справі №7/86-1298 була недоведеність позивачем права власності на будівлю АЗС по вул. Микулинецька,40 в м. Тернополі. Обставини, на які покликається заявник, не доводять протилежного, а зводяться лише до доводів про відсутність права відповідача -1 на спірне майно, а не до підтвердження права власності позивача на нього. Крім того, судом враховано, що станом 18.12.2014 власником будівлі АЗС по вул. Микулинецькій,40 у м. Тернополі є гр. Клепач І.Є. на підставі договору купівлі - продажу від 05.02.2014, який є чинним.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, ТОВ "АСКО" - позивач у справі, - звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Тернопільської області від 18.12.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.02.2015, прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ТОВ "АСКО" про перегляд рішення господарського суду Тернопільської області від 09.04.2012 за нововиявленими обставинами, скасувати вказане рішення, та прийняти нове, яким позов задовольнити та визнати за ТОВ "АСКО" право власності на будівлю автозаправочної станції під літерою "А", загальною площею 39,8 м2 по вул. Микулинецька, 40 в м. Тернопіль. Вважає, що судами неправильно застосовано ст.ст. 112,114 ГПК України. Ними невмотивовано встановлено те, що обставини, на які посилається ТОВ "АСКО" у відповідній заяві не є нововиявленими.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в 2010 році ТОВ "Аско" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовом до Акціонерного товариства закритого типу "Автотехсервіс" (перетворене на приватне акціонерне товариство "Автотехсервіс") про визнання за ним права власності на будівлю АЗС під літерою "А" загальною площею 39.8 кв.м. по вул. Микулинецька, 40 в м. Тернополі. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався, зокрема, на рішення виконавчого комітету № 841 від 18.10.1995 "Про дозвіл на будівництво організаціям та підприємствам", згідно з п.3 якого дозволено ТзОВ "Аско" будівництво автозаправної станції на закріпленій території за адресою вул. Микулинецька, 40; дозвіл на виконання робіт від 12.11.1997, виданий ТзОВ "Аско" Інспекцією ДАБК м. Тернополя; Акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта - автозаправної станції потужністю 375 заправок на добу в кількості 3 блок-пунктів від 22.07.1998( замовник будівництва - ТзОВ "Аско", експлуатуюча організація -АТЗТ "Автотехсервіс"); рішення виконавчого комітету від 17.08.1998 № 947 "Про затвердження акту технічної комісії", яким затверджено Акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта автозаправної станції потужністю 375 заправок на добу в кількості 3 блок-пунктів від 22.07.1998.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 09.04.2012 у справі № 7/86-1298 відмовлено в задоволенні позову.

Дане рішення суду залишено без змін постановами Львівського апеляційного господарського суду від 26.07.2012 та Вищого господарського суду України від 13.11.2012

При прийнятті рішення про відмову в позові суд виходив з того, що ТОВ "АСКО" не надало доказів на підтвердження свого права власності на АЗС, натомість матеріалами справи підтверджено, що влаштування контейнерної заправки та реконструкція АЗС на вул. Микулинецька, 40 здійснювалися за кошти АТЗТ "Автотехсервіс" на земельній ділянці за погодженням власника землі (міської ради, яка делегувала повноваження в галузі будівництва виконавчому комітету) та землекористувача - ТзОВ " Аско".

У 2013 році ТОВ "Аско" зверталось до господарського суду Тернопільської області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 09.04.2012 у справі №7/86-1298 з інших підстав.

Ухвалою суду від 15.10.2013, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 20.05.2014, в задоволенні зазначеної заяви було відмовлено (постанову апеляційного суду про задоволення заяви було скасовано).

Надавши юридичну оцінку нововиявленим обставинам, на які посилається позивач у новій заяві про перегляд рішення господарського суду Тернопільської області від 09.04.2012 за нововиявленими обставинами, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що такі обставини не є нововиявленими в розумінні ст. 112 ГПК України, вони не відповідають необхідним для нововиявлених обставин трьом ознакам та не спростовують, фактів, покладених в основу рішення.

Так, посилання скаржника як на нововиявлену обставину на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.10.2014 у справі № 9/43/5022-681/2012, якою встановлено, що додаток №1 до договору про спільну діяльність від 01.09.1998 є неукладеним через відсутність істотних умов, не може братися до уваги, оскільки оцінка судом додатку до договору як неукладеного не може вважатися встановленим фактом. Тим більше, про зміст додатку, його умови, а отже, чи є він укладеним, чи ні, сторонам могло бути відомо на час розгляду справи. Крім того, названа постанова скасована постановою Вищого господарського суду України від 24.12.14

Безпідставним, на думку судів попередніх інстанцій також є посилання на висновок експертного дослідження від 15.10.2014, проведеного ТОВ "Серб" на замовлення позивача, яким встановлено, що станом на 01.01.2000 по вул. Микулинецькій,40 у м. Тернополі знаходилася стаціонарна АЗС та відповідь Відділу Держземагенства у м. Тернополі від 22.09.2014 №04-10/1359 на запит позивача про те, що ПрАТ "Автотехсервіс" не мало права на земельну ділянку, на якій розміщена спірна АЗС. На час розгляду справи судом позивач не був позбавлений права замовити відповідне експертне дослідження щодо АЗС та звернутися із запитом до відділу Держземагенства у м. Тернополі щодо реєстрації права відповідача-1 на земельну ділянку та отримати відповідну інформацію. Звернення позивача через декілька років після розгляду справи з відповідними запитами та отримання ним відповіді на ці звернення не можна вважати нововиявленими обставинами.

В рішенні від 09.04.2012 суд не посилався ні на свідоцтво про право власності на будівлю АЗС від 31.01.2003, видане виконкомом Тернопільської міської ради АТЗТ "Автотехсервіс", ні на рішення виконкому Тернопільської міської ради від 29.01.2003 №88 та від 13.06.2012 №976, тому посилання скаржника на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2014 у справі № 876/5239/13, якою визнано нечинним свідоцтво про право власності та скасоване рішення виконкому Тернопільської міської ради від 13.06.2012 року №976 про внесення змін до п.2 рішення цього комітету від 29.01.2003 №88, не можуть братися до уваги.

Щодо доводів скаржника про те, що договір про спільну діяльність від 01.09.1998 є сфальсифікованим, які ґрунтуються на висновку експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи документів від 26.11.2014 №1202/14-22, наданим Тернопільським відділенням КНДІСЕ та проведеним на підставі постанови слідчого СВ Тернопільського МВ УМВСУ в Тернопільській області в межах досудового розслідування, то в силу ст. 35 ГПК України лише вирок суду у кримінальній справі, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні події та ким вони вчинені, а не висновок експерта, наданий на стадії досудового розслідування.

Крім того, судами встановлено, що станом на 18.12.2014 власником спірної будівлі є гр. Клепач І.Є. на підставі договору купівлі - продажу від 05.02.2014, укладеного з ПрАТ "Автотехсервіс". Право власності зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно. Вказаний договір на час перегляду судового рішення не визнано недійсним, а реєстрація права власності не скасована. При цьому, рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 28.10.2014 у справі № 607/2629/14-ц скасовано рішення Тернопільського міськрайонного суду від 15.08.2014, прийнято нове рішення, яким відмовлено ТзОВ "Аско" в задоволенні позову до відповідачів: ПАТ "Автотехсервіс", Клепача І.Є., третьої особи - реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції в частині визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно - будівлю АЗС по вул. Микулинецька,40 в м. Тернополі, від 14.02.2013, виданого ПрАТ "Автотехсервіс", та скасування державної реєстрації права власності за ПрАТ "Автотехсервіс" на вказане майно. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 21.08.2014 у справі № 607/ 7048/14-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 27.11.2014, задоволено позов Клепача І.Є. до ТОВ "Аско", виконкому Тернопільської міської ради, визнано незаконним та скасовано п.2 рішення виконкому від 29.01.2003 №88 в частині оформлення права власності за ТзОВ "Аско" на будівлю автозаправочної станції по вул. Микулинецька,40 в м. Тернополі та визнано право власності на вказану будівлю за Клепачем П.Є.

На підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, суди дійшли висновку про відмову у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Тернопільської області від 09.04.2012.

Переглядаючи оскаржувану постанову суду у касаційному порядку, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Постановою Пленуму Вашого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" від 26.12.2011 №17 роз'яснено, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

В свою чергу, не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. У разі подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за правилами розділу XIII ГПК господарський суд має винести ухвалу про залишення судового рішення без зміни. Також не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону.

Розглядаючи заяву про перегляд рішення господарського суду за нововиявленими обставинами, суди попередніх інстанцій з'ясували, що в основу рішення господарського суду Тернопільської області від 09.04.2012 про відмову в задоволенні позову було покладено те, що ТОВ "АСКО" не надало доказів на підтвердження свого права власності на АЗС, натомість матеріалами справи підтверджено, що влаштування контейнерної заправки та реконструкція АЗС на вул. Микулинецька, 40 здійснювалися за кошти АТЗТ "Автотехсервіс" на земельній ділянці за погодженням власника землі (міської ради, яка делегувала повноваження в галузі будівництва виконавчому комітету) та землекористувача - ТОВ " Аско".

Рішення господарського суду Тернопільської області від 09.04.2012 ґрунтується на таких доказах, а саме:

- копії договору про спільну діяльність, укладеного 01.09.1998 ТОВ "Аско" в особі директора Флекей О.П. (Сторона -1), та АТЗТ "Автотехсервіс" в особі директора Богайчука Б.І.(Сторона - 2), відповідно до якого сторони зобов'язуються шляхом об'єднання майна і зусиль спільно діяти у сфері розробки, будівництва, запуску та експлуатації автозаправної станції (АЗС) за адресою м. Тернопіль, вул. Микулинецька,40, а саме: Сторона-1 зобов'язується передати право користування земельною ділянкою по вул. Микулинецькій,40 та проектну документацію на АЗС, частка у спільній діяльності складає -10%; Сторона - 2 зобов'язується провести будівництво АЗС шляхом здійснення фінансування усіх робіт, необхідних для експлуатації АЗС, оформити документи для прийняття в експлуатацію АЗС, надати обладнання для АЗС, організувати роботу АЗС, найм персоналу, забезпечувати постачання паливно - мастильних матеріалів та інше, частка у спільній діяльності складає - 90%; керівництво сумісної діяльності та ведення спільних справ доручається Стороні-2 ; відповідно до п.4.5 договору побудоване спільне майно (автозаправочна станція) протягом 30 календарних днів з моменту підписання акту вводу майна в експлуатацію переходить на баланс АТЗТ "Автотехсервіс", договір підписаний та скріплений печатками товариств;

- додатку до договору про спільну діяльність від 01.09.1998, згідно з яким Сторона -2 сплачує Стороні-1 частку, яка складає 10% і майно залишається за Стороною-2, і його частка складає -100%. Додаток підписаний від ТОВ "Аско" директором Андрійчук Т.Д., а від АТЗТ "Автотехсервіс" Богайчук Б.І., підписи яких засвідчені печатками товариств;

- листа директора ТОВ "Аско" Флекей О.П. від листопада 1999р.№115/99, адресованого голові міської ради, про те, що товариство не заперечує проти реконструкції існуючої АЗС по вул. Микулинецька,40 під стаціонарну з підземним розміщенням резервуарів силами, коштами та засобами АТЗТ "Автотехсервіс";

- рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 13.01.2000 №12 "Про надання дозволу на реконструкцію автозаправної станції", відповідно до якого дозволено АТЗТ "Автотехсервіс" провести реконструкцію автозаправної станції в межах закріпленої земельної ділянки за адресою вул. Микулинецька,40 та зобов'язано проектну документацію на реконструкцію АЗС погодити в управлінні містобудування та архітектури, отримати в інспекції державного архітектурно - будівельного контролю дозвіл на виконання робіт, та після завершення робіт здати об'єкт в експлуатацію ;

- розпорядження міського голови від 06.03.2000 №206 "Про затвердження акту обстеження земельної ділянки", яким затверджено акт обстеження земельної ділянки під реконструкцію існуючої АЗС на стаціонарну АЗС потужністю 250 заправок на добу по вул. Микулинецькій,40 в м. Тернополі;

- дозволу на виконання будівельних робіт від 12.06.2000, виданого АТЗТ "Автотехсервіс" інспекцією на виконання робіт по реконструкції існуючої АЗС відповідно до затвердженої 27.03.2000 проектної документації;

- договору довгострокової оренди від 30.09.2000, укладеного ТОВ "Аско" в особі директора Андрійчук Т.Д. (орендодавець) та АТЗТ "Автотехсервіс" в особі директора Богайчук Б.І.(орендар), відповідно до якого орендодавець передає для облаштування АЗС площадку площею 1000кв.м. по вул. Микулинецька,40 та не втручається в господарську діяльність орендаря, а орендар зобов'язується сплачувати щомісячно до 5 числа місяця за звітним 2280 грн. орендної плати, строк дії договору до 30.09.2010;

- акту державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію від червня 2001р. - реконструкція існуючої автозаправної станції потужністю 250 заправок на добу, складається з операторської з магазином супутніх товарів, загальна площа-39,8кв.м. (забудовник АТЗТ "Автотехсервіс") ;

- рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 08.08.2001 №1002 "Про затвердження акту державної технічної комісії", яким затверджено Акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта автозаправочної станції потужністю 250 заправок на добу, по вул. Микулинецькій, 40 здійснену АТЗТ "Автотехсервіс" (інд. код 23588912) на підставі рішення виконавчого комітету від 13.01.2000 №12;

- довідки АТЗТ "Автотехсервіс" від 18.11.2002 №89 про те, що балансова вартість АЗС по вул. Микулинецькій,40 складає 50324,33 грн.

Натомість, обґрунтовуючи заяву про перегляд рішення господарського суду за нововиявленими обставинами позивач вказує на наступне.

Так, як на нововиявлену обставину заявник посилається на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.10.2014 у справі № 9/43/5022-681/2012, якою встановлено, що додаток №1 до договору про спільну діяльність від 01.09.1998 є неукладеним через відсутність істотних умов. Водночас, апеляційним судом встановлено, що названа постанова скасована постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014. Відтак, на момент перегляду справи, нововиявлена обставина не може бути підтверджена. Отже, вказана обставина не може вважатися нововиявленою.

Скаржник також посилається на висновок експертного дослідження від 15.10.2014, проведеного ТзОВ "Серб" на замовлення позивача, яким встановлено, що станом на 01.01.2000 по вул. Микулинецькій,40 у м. Тернополі знаходилася стаціонарна АЗС та відповідь Відділу Держземагенства у м. Тернополі від 22.09.2014 №04-10/1359 на запит позивача про те, що ПрАТ "Автотехсервіс" не мало права на земельну ділянку, на якій розміщена спірна АЗС.

Колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що на час розгляду справи судом позивач не був позбавлений права замовити відповідне експертне дослідження щодо АЗС та звернутися із запитом до відділу Держземагенства у м. Тернополі щодо реєстрації права відповідача-1 на земельну ділянку та отримати відповідну інформацію. Звернення позивача через декілька років після розгляду справи з відповідними запитами та отримання ним відповіді на ці звернення не можна вважати нововиявленими обставинами. Подані заявником і висновок експертного дослідження від 15.10.2014, і відповідь Відділу Держземагенства у м. Тернополі від 22.09.2014 №04-10/1359 по суті є новими доказами, відтак, не можуть вважатися нововиявленими обставинами.

Заявник також вказує на те, що договір про спільну діяльність від 01.09.1998 є сфальсифікованим. Такі дані ґрунтуються на висновку експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи документів від 26.11.2014 №1202/14-22, наданим Тернопільським відділенням КНДІСЕ на підставі постанови слідчого СВ Тернопільського МВ УМВСУ в Тернопільській області в межах досудового розслідування. Водночас, судами правильно зауважено, що в силу ст. 35 ГПК України лише вирок суду у кримінальній справі, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні події та ким вони вчинені, а не висновок експерта, наданий на стадії досудового розслідування.

Заявник також посилається на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2014 у справі № 876/5239/13, якою визнано нечинним свідоцтво про право власності та скасоване рішення виконкому Тернопільської міської ради від 13.06.2012 року №976 про внесення змін до п.2 рішення цього комітету від 29.01.2003 №88, яким міська рада вирішила оформити право власності на спірну будівлю за відповідачем 1. Між тим, вказані документи свідчать про те, що спірне майно не належить відповідачу 1. Втім, вони не можуть свідчити про те, що будівля АЗС належить позивачу. Він не надав жодних доказів на підтвердження власного права власності.

Отже, враховуючи, що жодна із названих заявником обставин не може бути кваліфікована як нововиявлена, оскільки жодна із них не має усіх трьох умов, одночасна наявність яких дає змогу кваліфікувати обставину як нововиявлену, колегія суддів погоджується з висновком судів про відмову в задоволенні заяви про перегляд рішення господарського суду Тернопільської області від 09.04.2012 за нововиявленими обставинами.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що заява про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду розглянута судами відповідно встановленим обставинам справи з правильним застосуванням норм процесуального права. Судами обґрунтовано зазначено, що вказані заявником обставини не є нововияленими в розумінні ст. 112 ГПК України. Доводи скаржника про порушення судами ст.ст. 112,114 ГПК України не знайшли свого підтвердження.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "АСКО" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Тернопільської області від 18.12.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 залишити без змін.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун